Яку воду ми п'ємо, або що варто знати про питне водопостачання?!
Звісно, тема дуже багатогранна, і висвітити всі проблеми водопостачаня та якості води в статті просто не можливо. Тому, будуть виділені два основні аспекти, які на думку автора, безпосередньо працюючого в галузі комунального господарства, мають ключове значення для покращення водокористування та водовідведення у нашій країні.
Аспект перший - доповнити законодавство необхідним законом та забезпечити його виконання.
Зараз на дворі 2020 рік і закінчується дія Закону України «Про Загальнодержавну цільову програму "Питна вода України" на 2011 - 2020 роки». До цього в 2002 році в Україні була розроблена «Стратегія розвитку водно-каналізаційного господарства», Користі від цих законів не було, ситуація з питною водою погіршилася, природні водойми стали отримувати набагато більше забруднень ніж в 2011 року, водоочистка не покращилась - відповідно якість питної води ( у нас 85% людей отримують воду з поверхневих джерел) погіршилась.
Наші законотворці, як можуть стараються виправити ситуацію в країні. Крім вищезгаданого закону є ще Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» ,Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Закон України «Про природні монополії», Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Закон України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», Закон України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності». Це тільки основні закони, а є ще закони які частково впливають на галузь.
Крім того ще є постанови кабінету міністрів, ДБН (державні будівельні норми), ,), галузеві накази, СаНПіни та ін...
Якщо скласти до купи законодавчі та під законодавчі акти набереться десь три тисячі сторінок. Погано те, що виробничники просто не в змозі виконувати ці закони, бо вони відірвані від реальної ситуації в галузі. За фактом 100 % керівників водоканалів злочинці, бо вони порушують закони України.
Річ у тому, що закони які у нас керують стратегією розвитку, Закони України, гарні закони, а закони тактичні – державні будівельні норми, державні стандарти, санітарні норми, галузеві накази, акти НКРЕКП (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг) потребують серйозного доопрацювання.
Наприклад, один з основних документів З 1 січня 2017 року відповідно до розпорядження КМУ від 20 січня 2016 р. № 94-р «Про визнання такими, що втратили чинність, акти санітарного законодавства, видані центральними органами виконавчої влади Української РСР,їх посадовими особами, якими затверджено санітарні, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні,санітарноепідеміологічні,протиепідемічні, гігієнічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи та санітарні регламенти», в тому числі і СанПиН 4630-88 "Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения".
СанПіН 4630-88 визначав гігієнічні вимоги і нормативи якості води в залежності від народно-господарського призначення водойми, регламентували різні види господарської діяльності, які можуть призвести до забруднення поверхневих водойм, оскільки нормативи якості води у водоймах складаються з сукупності допустимих значень показників її складу та властивостей, у межах яких надійно забезпечуються здоров'я населення, сприятливі умови водокористування і екологічне благополуччя водного об'єкта. Так от, заміни цьому СанПіН 4630-88 немає.
Є “Про затвердження Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об’єкти нормується”; ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1091. Також маємо наказ міністерства аграрної політики від 30.07.2012 № 471 «Про затвердження Нормативів екологічної безпеки водних об’єктів, що використовуються для потреб рибного господарства», але ДСТУ або СанПіну не має. Тобто водойми України, з яких отримує воду більшість населення, ніяк не захищені. Тому, відсутність законодавчого акту для встановлення гігієнічних вимог і нормативів якості води поверхневих водойм привело до значного погіршення стану річок та водосховищ, а з часом призведе до катастрофічних екологічних наслідків.
Більш того, берем основний закон для виробничників ДСанПіН 2.2.4-171-10 (ДСанПіН 2.2.4-400-10). « Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» пункт 3.6. « Вміст у питній воді шкідливих речовин, не зазначених у Санітарних нормах, не повинен перевищувати їх граничнодопустимих концентрацій (ГДК), визначених санітарними нормами для поверхневих вод.», а їх немає, тобто посилання є на неіснуючий документ.
До чого це приводить? Для прикладу, всі пам’ятають, що екс-президента В.Ющенка було отруєно діоксином. Діоксини - високотоксичні речовини, це побічний продукт виробництва пластмас, пестицидів. Тому різними службами контролю і охорони навколишнього середовища і здоров'я людини в більшості розвинених країн встановлені норми допустимого надходження діоксинів в організм, а також гранично допустима концентрація їх в повітрі, воді, ґрунті тощо. Їх перевищення найчастіше викликає розлад печінки і хлоракне - вугреподібні ураження шкіри. Так от у нашій питній воді наявність їх ніхто не визначає тому, що немає відповідного документа.
Так, у великих містах ми забезпечені очисними спорудами майже на 100 %, та більшість з них зношені і технічно виснажені, і тому не справляються зі своєю основною функцією. Тобто наша вода не достатньо очищеною повертається в річку, і маємо воду, яка неочищена просто виливається в ґрунти і там вже псує ґрунтові води, які мають живити наші річки з ких більшість населення п’є воду.
Для прикладу візьмемо Одеську область, Очисних споруд не має, або є старі ще радянські, які не працюють зовсім; Кілія, Тарутіно, Болград, Шабо, Арциз Теплодар, Березівка, Раухівка та багато інших і це не враховуючи великих сіл та ПГТ. Дуже погано, що в курортній зоні, там де люди відпочивають, очисних споруд також не має. Це і дорога для відпочинку Затока, Сергіївка, Приморське, Коблево. Фактично люди купаючись в морі, плавають в воді яка на 30% складається із сечі, це урінотерапія, а не відпочинок.
Я взяв для прикладу Одеську область, тому що міськради там більш заможні. В решті областей ситуація ще гірше.
Одна з причин такої поганої ситуації невідповідність будівельних норм дійсності, тобто реальної ситуації на виробництві.
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ «КАНАЛІЗАЦІЯ ЗОВНІШНІ МЕРЕЖІ ТА СПОРУДИ Основні положення проектування» ДБН В.2.5-75:2013 в цілому це переведений радянський СНиП 2.04.03-85 «ПРОЕКТИРОВАНИЕ СООРУЖЕНИЙ ДЛЯ ОЧИСТКИ СТОЧНЫХ ВОД» .Так документ майже повністю відповідає сучасним вимогам, та все ж потребує доопрацювання. Для прикладу пункт 10.1.18
«Склад побутових приміщень приймається залежно від чисельності обслуговуючого персоналу та санітарної характеристики групи виробничих процесів згідно з ДБН В.2.2-28. Допоміжні приміщення слід розміщати в одному будинку.»
І далі йде перелік приміщень лабораторій та їх площ в залежності від обсягів води.
Шановні розробники ДБНу, воодоканали не взмозі утримувати лабораторію для питної води, то на стічну контролю не буде і подавно .
Я пропоную очисні споруди потужністю до 2000 м.куб./добу обладнати в обов’язковому порядку системою автоматичного керування. Це рішення не потребує значних інвестицій, та значно покращить якість роботи споруд.
Сучасний рівень техніки дозволяє автоматизувати подачу кисню в аеротенк щоб забезпечити роботу активного мулу.
Тобто встановивши датчик кисню в аеротенку можливо автоматизувати кількість повітря якого потрібно для нормальної роботи. Враховуючи що основним робочим інструментом на очисних спорудах є активний мул, який якщо працює, то в налагоджених очисних спорудах, очистка основних параметрів задовільна. Коли активний мул гине - відразу росте кольоровість, мутність, та кількість зважених речовин. В цілому досить на виході із очисних споруд встановити датчики мутності та зважених речовин і всі бажаючі (голова райради, керівники сан-епідем служби, водоканалу та ін.) по секундно матимуть інформацію про стан очистки води. Решту параметрів контролюючим службам досить провірити один раз на місяць.
Звісно ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ «КАНАЛІЗАЦІЯ ЗОВНІШНІ МЕРЕЖІ ТА СПОРУДИ Основні положення проектування» ДБН В.2.5-75:2013 потребує доопрацювання і в інших пунктах, та на мою думку то другорядні питання, і їх можливо вирішити в процесі подальшої роботи.
Друга причина такої поганої ситуації безвідповідальність за порушення існуючих нормативів.
Недосконалість законодавства дало можливість всіляким шахраям збагачуватись не законним шляхом. Завдяки безвідповідальності виникло багато шахрайських схем, які дозволяють за погано виконану роботу отримувати добрі гроші.
Я розкрию найбільш поширену схему.
У місті Арциз Одеської області очисні споруди працювали до 2010 року,(може погано, але працювали) поки не приїхали проектувальники і переконали керівництво про необхідність реконструкції. Не відомо скільки вони взяли грошей на проект, на саму реконструкцію затрати по сьогоднішнім цінам, на мою думку, затратили не менше 12 мільйонів гривень. В 2014 році реконструкцію завершили і все – більше очисні не працювали ні одного дня, і все за помилок проектантів.
Це була реконструкція, а от в місті Нова Одеса на Миколаївщині були збудовані нові очисні споруди 2015 році, які також ні одного дня не працювали і не будуть, бо вже руйнуються. На мою думку, вартість будівництва по сьогоднішнім цінам становить 15-20 мільйонів гривень.
Таких прикладів по Україні десятки.
Схема шахрайства приблизно така;
В райцентрі не працюють очисні споруди. Як голови міськрад вирішують питання з правоохоронними та природоохоронними органами я не знаю, та настає час коли це їм набридає і вони шукають рішення проблеми. Знаходять джерело фінансування, як правило бюджет. І тут до них їдуть 2-3 професори з фірми назвемо їх умовно Біоміоріо і пропонують локальні очисні споруди(ЛОС) сертифіковані на Україні і універсальні за своїми властивостями. Голова міськради за фахом далекий від хімії та біології визиває керівника водоканалу який має освіту як правило технічну( бо насоси та обладнання повинно працювати) і теж далекий від хімії та біології. Керівник водоканалу провіряє сертифікати ( так вони робочі) і дає згоду на проектування та будівництво. І тут професори самі собі пишуть «Завдання на проектування» де закладають вихідні параметри згідно законодавства а от вхідні максимум це із «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення» а то ще набагато кращі для себе.
Звісно ніхто не бере ніяких аналізів по факту.
Професори (Фірма умовно Біоріоміо) отримують гроші за проектування, потім отримують мільйони грошей за обладнання(ЛОС Біоріоміо) будуються очисні , а вони не працюють. Мер питає фірму , а вона показує «Завдання на проектування» і все. Ті параметри які закладені витримати не в змозі виконати ні один водоканал. Голову як діставали природоохоронні органи так і дістають плюс ще й за непрацюючі нові ОС за які сплачено мільйони гривень. Звісно решта голів бачачи цю ситуацію втрачає бажання щось робити в цьому плані.
Це найпоширеніша схема шахрайства. Треба наказом по галузі заборонити керівникам водоканалів в завданні на проектування вказувати вхідні параметри, а от вихідні повинні бути нормативними і обов’язково необхідно узгодити вартість очистки одного метра куб води не залежно від того яка вона питна чи стічна.
Нові очисні споруди можуть не працювати в трьох випадках:
1) Не правильно спроектовані – відповідає проектувальник.
2) При будівництві є відхилення від проекту - відповідає
будівельник.
3)Неправильна експлуатація.
При реконструкції очисних споруд необхідно передбачити покращеня 2-3 параметрів очистки без погіршення решти параметрів.